Вирощування

Силос і сінаж люцерни

Medicago sativa L.

Люцерна є важкосилосувальною культурою через низький вміст цукрів та високу буферну ємність. Оптимальним методом заготівлі є сінажування з пров'ялюванням, оскільки свіжоскошена маса схильна до маслянокислого бродіння.

У довіднику 108 сортів культури Люцерна, де це названо в описі.

Основна складність заготівлі корму з люцерни посівної зумовлена її хімічним складом: високим вмістом білкових сполук, що створюють значну буферну ємність, та дефіцитом легкоферментованих цукрів. Ці чинники перешкоджають швидкому зниженню pH, необхідному для консервації, і створюють умови для розвитку клостридій, що спричиняють маслянокисле бродіння.

Технологічно кращим способом є заготівля сінажу з попереднім пров'ялюванням маси до 60–65% вологості. Це дозволяє підвищити осмотичний тиск і пригнітити активність гнильних бактерій. При цьому важливо дотримуватися термінів пров'ялювання, що не перевищують доби, щоб запобігти втраті облистяних частин рослини, у яких концентрується основна частка протеїну.

Якість корму критично залежить від фази вегетації: найбільш сприятливим періодом для скошування вважається початок бутонізації. У пізніші фази росту стебла грубішають, що погіршує силосувальність і загальну поживну цінність сировини. Висока чутливість люцерни до доступу кисню потребує якісного ущільнення маси та забезпечення повної герметизації сховищ.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Силос і сінаж.