Вирощування

Придатність рису до переробки

Oryza sativa L.

Технологічний показник ефективності переробки зерна рису, що визначається виходом цілого ядра під час лущення та шліфування. Критично залежить від генетичної схильності зерна до тріщинуватості, його фізичних властивостей та відповідності режимів обробки вологості матеріалу.

У довіднику 66 сортів культури Рис, де це названо в описі.

Основним критерієм придатності рису до переробки є його стійкість до утворення мікро- та макротріщин у процесі дозрівання, збирання та сушіння. Висока тріщинуватість призводить до руйнування структури зерна під час механічного впливу обладнання, що різко збільшує відсоток виходу січки та знижує товарну цінність партії.

Важливими фізичними показниками є маса 1000 зерен, що свідчить про виповненість ендосперму, та відносна щільність зернівки, яка в нормі становить 1,18–1,22. Оптимальний рівень вологості при переробці варіюється від 14 до 15,5% залежно від сортотипу (індіка або японіка), оскільки надмірна сухість підвищує крихкість зерна.

Технологія переробки рису ґрунтується на пошаровому видаленні оболонок при збереженні цілісності ядра. При оцінці технологічності сорту враховується вміст амілози, що визначає кулінарні властивості крохмалю, оскільки клейстеризаційні властивості прямо впливають на режими налаштування обрушувальних та шліфувальних машин.

Загальні відомості про предмет — на сторінці Придатність до переробки.

Джерела8