Для оцінювання стійкості голозерного овса до вилягання застосовується п'ятибальна шкала, де низькі бали відповідають високій стійкості. Для об'єктивнішої характеристики використовуються методи аналізу морфологічних параметрів стебла, включно з методом Еткінса-Коростельова, що визначає вагу одиниці довжини соломини, та розрахунок індексів співвідношення довжини й діаметра нижніх міжвузлів.
У селекції голозерного овса виявлено від'ємну кореляцію між висотою рослин та їхньою стійкістю до вилягання. Пошук балансу між продуктивністю та міцністю стебла залишається важливим завданням, оскільки високорослі зразки мають підвищену схильність до вилягання, що потребує врахування морфометричних індексів під час оцінювання сортових ознак.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Вилягання.