Вилягання полби — це сортовий показник стійкості стебла до механічного впливу, що визначається морфологічними особливостями соломини. У культури часто відзначається вроджена стійкість, при якій висота рослини не має прямої кореляції зі здатністю стебла зберігати вертикальне положення.
У довіднику
70
сортів
культури Спельта,
де це названо в описі.
Для оцінки стійкості полби до вилягання застосовуються стандартні методи зернових колосових, включаючи окомірну бальну оцінку, ваговий метод аналізу нижніх міжвузлів та розрахунок біометричних індексів міцності. Цей показник є обов'язковим при селекції та сортовипробуваннях, оскільки він безпосередньо впливає на економічну ефективність вирощування конкретного генотипу.
На відміну від низки інших зернових, у полби виявлено слабку залежність між висотою рослин та їхньою стійкістю до вилягання. Здатність стебла протистояти виляганню в період від колосіння до воскової стиглості забезпечується специфічними характеристиками соломини, що дозволяє високорослим формам зберігати вертикальне положення за несприятливих умов.
Загальні відомості про предмет — на сторінці
Вилягання.