Озимі форми потребують впливу знижених температур від 0 до +10°C протягом 20–70 днів для переходу до генеративного розвитку, тоді як ярим формам достатньо температур від +5 до +20°C протягом 7–20 днів. При посіві озимих навесні рослини часто не утворюють продуктивних органів. Існують також дворучки, здатні формувати врожай при обох типах посіву в регіонах з м'яким кліматом.
Вибір між формами залежить від управління ризиками, сівозміни та технічних ресурсів. Озимі сорти висівають восени, вони мають вищу врожайність за рахунок використання осінньо-зимової вологи та достигають на 10–15 днів раніше. Ярі форми залежать від весняно-літніх опадів, вони менш зимостійкі й частіше мають високі хлібопекарські якості.
Стійкість сортів та їхня продуктивність визначаються адаптивністю до локальних кліматичних умов, таких як наявність надійного снігового покриву для озимих або стійкість до літніх посух для ярих. Планування посівів з використанням обох форм дозволяє знизити навантаження на техніку у весняний період, ефективно розподілити родючість ґрунтів і застрахувати господарство від погодних ризиків.