Розтріскування є фізіологічним порушенням, яке проявляється у пошкодженні епідермісу плоду. Воно виражається у вигляді радіальних тріщин, що йдуть від плодоніжки до верхівки, або концентричних тріщин навколо плодоніжки. Такі пошкодження роблять продукцію нетоварною, знижують її лежкість і транспортабельність, а також сприяють розвитку вторинних інфекцій.
Прояв цієї ознаки залежить від сортових особливостей: найбільш схильні до розтріскування великоплідні та тонкошкірі сорти. Ступінь стійкості значною мірою зумовлений щільністю шкірки, яка дозволяє плодам адаптуватися до зовнішніх стресових факторів, таких як нестабільний полив, висока вологість повітря, інтенсивна сонячна радіація та різкі коливання денних і нічних температур.
При сортовипробуванні стійкість оцінюється шляхом врахування відсотка нетоварної продукції з дефектами, виявленими в ході вегетації та зберігання. Оцінка може проводитися за бальною шкалою, де враховується загальна якість плодів. Стійкі сорти мають підвищену адаптивність, тоді як нестійкі вимагають суворого дотримання агротехніки, включаючи баланс поживних елементів, таких як кальцій, бор і азот.