Цукристість характеризує концентрацію глюкози, фруктози та сахарози в тканинах рослин. Для переробної промисловості цей показник є ключовою вимогою, що визначає вихід готового продукту, тоді як для столових культур він формує смаковий баланс у поєднанні з кислотністю. Можливість сорту оперативно накопичувати цукри також дозволяє ефективно планувати строки збирання та завантаження виробничих потужностей.
Вимірювання цукристості проводиться за допомогою лабораторних і польових методів. Рефрактометрія дозволяє оцінити вміст сухих речовин у градусах Брікса, поляриметрія визначає концентрацію сахарози в міжнародних градусах цукру, а ареометрія встановлює показник через вимірювання густини соку. Вибір методу залежить від культури та цілей аналізу, чи то експрес-оцінка, чи встановлення комерційної вартості сировини.
Реалізація генетичного потенціалу цукристості залежить від умов зовнішнього середовища та агротехніки. Важливий вплив мають освітленість і сума активних температур, що визначають інтенсивність фотосинтезу, а також рівень вологозабезпеченості та мінеральне живлення, зокрема забезпеченість калієм. У процесі сортовипробувань селекційний матеріал порівнюється зі стандартами, що дозволяє виділити сорти з високою стабільністю накопичення цукру в різних кліматичних умовах.